СЦБИСТ - железнодорожный форум, блоги, фотогалерея, социальная сеть СЦБИСТ - железнодорожный форум, блоги, фотогалерея, социальная сеть
Вернуться   СЦБИСТ - железнодорожный форум, блоги, фотогалерея, социальная сеть > Помощь студентам, аспирантам, учащимся > Учебные материалы железнодорожной тематики > Студенту-вагоннику

Студенту-вагоннику Этот раздел предназначен только для публикования готовых работ по направлению Вагоны и вагонное хозяйство. Темы с вопросами открывайте в разделе "Курсовое и дипломное проектирование"

Закладки ДневникиПоддержка Сообщество Комментарии к фото Сообщения за день
Ответ    
 
В мои закладки Подписка на тему по электронной почте Отправить другу по электронной почте Опции темы Поиск в этой теме
Старый 01.04.2011, 17:17   #1 (ссылка)
Crow indian
 
Аватар для Admin


Регистрация: 21.02.2009
Возраст: 43
Сообщений: 29,761
Поблагодарил: 397 раз(а)
Поблагодарили 5955 раз(а)
Фотоальбомы: 2576
Записей в дневнике: 691
Загрузки: 710
Закачек: 275
Репутация: 126089

Тема: [Укр.] Організація поточно-конвеєрного методу ремонту вагоноскладального цеху


Організація поточно-конвеєрного методу ремонту вагоноскладального цеху

Курсовая работа

Скачать

Цитата:
ЗМІСТ

Вступ
1 Організація ремонту рухомого складу на вагоноремонтних підприємствах
1.1 Задачі організації ремонта рухомого складу
1.2 Призначення та особливості вагоноремонтного виробництва
1.3 Виробничий процес ремонта вагонів
1.4 Виробнича структура вагоноремонтного підприємства
1.5 Основні існуючі методи ремонта вагонів. Обгрунтування та вибір форми організації виробничого процеса ремонта вагонів
1.6 Класифікація та устрій комплексно - механізованих поточно - конвеєрних ліній
2 Розрахунок параметрів поточно - конвеєрних ліній
2.1 Розрахунок фонда робочого часу та параметрів поточно - конвеєрних ліній у часі та просторі
2.2 Розрахунок основних розмірних параметрів цеха
3 Кадри та заробітна плата
3.1 Розрахунок промислово - виробничого персоналу цеха по професіях
3.2 Розрахунок річного фонда заробітної плати основних та допоміжних працівників
4 Робота вагоноскладального цеха
4.1 Технологічний процес складання напіввагона
4.2 Вибір та розрахунок кількості обладнання вагоноскладального цеха
4.3 Таблиця основних техніко - економічних показників вагоноскладального цеха
4.4 Вимоги охорони праці при ремонті вагонів в умовах поточно - конвеєрного виробництва
5 За що відповідають менеджери із логістики?
Список використаної літератури

ВСТУП

Головним завданням залізничного транспорту є якісне та повне задоволення потреб народного господарства і населення у перевезеннях. Для виконання цієї задачі необхідно підвищувати організацію виробництва, технічний стан, надійність та якість ремонту рухомого складу.
Одним із шляхів вирішення цієї задачі є реконструкція вагоноремонтних підприємств залізничного транспорту, впровадження нової техніки, прогресивної технології, механізації, автоматизації виробничих процесів та передових методів організації виробництва.
Організація вагоноремонтного виробництва - це ефективне та раціональне сполучення процесів праці працівника із матеріальними елементами виробництва для виконання господарчих планів із кращими кількісними та якісними показниками при найбільш доцільному використанні виділених підприємству трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.
У даній курсовій роботі розроблена організація поточно - конвеєрного методу ремонту вагоноскладального цеху. Поточно - конвеєрна форма ремонту є найбільш передовою в організації виробництва. Вона характеризується поділом комплексу операцій, які здійснюються при ремонті вагонів та їхніх вузлів, на групи, які закріплюються за окремими робітниками, місцями (позиціями), розміщеними в послідовності відповідно до технологічного процесу. Значне скорочення кількості технологічних операцій, які виконуються на кожній позиції, створює можливість впровадження високопродуктивного, спеціалізованого, стаціонарного та технологічного оснащення й істотного підвищення продуктивності праці.
У курсовому проекті розробляються основні питания організації потокового ремонту вагонів: розрахунок параметрів поточно - конвеєрних лініній у вагоноскладальному цеху, розрахунок промислово - виробничого персоналу цеху по професіях, розрахунок фонду заробітно плати, вибір та розракунок кількості необхідного обладнання тощо.

1. ОРГАНІЗАЦІЯ РЕМОНТУ РУХОМОГО СКЛАДУ НА ВАГОНОРЕМОНТНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

1.1 ЗАДАЧІ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕМОНТА РУХОМОГО СКЛАДУ

На залізничному транспорті існують два основних типи вагоноремонтних підприємств: вагоноремонтні заводи, які призначені для заводського ремонту вагонів з більшим обсягом робіт та вагонні депо, які забезпечують деповський та поточний ремонт вагонів. Заводи та вагонні депо є самостійними виробничо - господарськими підприємствами із правами юридичної особи, які мають рахунки у банках.
Всі заводи розглядаються як промислові підприємства. Вони перебувають на повному комерційному розрахунку і за своєю продукцією відносяться до системи ринку послуг. Вагонні депо є лінійними галузевими виробничими підприємствами відділень залізниць. Вони, так само як і дороги та відділення, є державною власністю. Ці підприємства становлять частину єдиного нерозривного технологічного процесу перевезень на території України та залізниць СНД.
Організація виробництва на вагоноремонтному підприємстві означає цілеспрямовану координацію всіх елементів та ресурсів для того, щоб у короткий термін та з найменшими витратами вирішувати поставлені завдання, забезпечуючи при цьому сполучення всіх елементів виробництва - робочої сили, знарядь та предметів праці. Гарна організація виробництва створює сприятливі умови для високопродуктивної роботи всього колективу підприємства. Вона охоплює різні напрямки діяльності підприємств, зокрема організацію технічної підготовки, нормувамня праці, дотримання графіків технологічного процесу виробництва, внутрішньовиробниче планування, технічний контроль та роботу допоміжних господарств, матеріально - технічне постачання і т.д.
Для підприємств залізничного транспорту задачами вагоноремонтного виробництва є:
забезпечення високого рівня організації праці та виробництва;
впровадження наукової організації праці та підвищення її ефективності;
широке застосування автоматичних маніпуляторів (промислових роботів);
поліпшення умов праці, підвищення її продуктивності, удосконалення нормування та стимулювання праці;
раціональне використання робочого часу, скорочення його непродуктивних витрат;
підвищення коефіцієнта змінності роботи машин та устаткуваная;
поліпшення використання виробничих потужностей та основних фондів;
зниження матеріалоємності виробництва;
прискорення науково - технічного прогресу;
підвищення якості та надійності продукції та послуг, які випускаються;
впровадження комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів;
скорочення чисельності працівників, які зайняті ручною працею;
удосконалення ремонтної бази залізничного транспорту.
Основним завданням організації виробничого процесу ремонту вагонів є скорочення тривалості виробничого циклу, тобто часу, протягом якого деталь, вузол або вагон у цілому проходить усі стадії виробничого процесу від початку першої операції до закінчення останньої, тобто до випуску готової продукції.
Організація основного виробничого процесу полягає у створенні найбільш ефективної виробничої структури підприємства в цілому, його цехів, дільниць, відділень та бригад, у раціональному плануванні усіх виробничих підрозділів, доцільному сполученні часу виконання основних (технологічних), допоміжних та обслуговуючих операцій при найкоротшій тривалості виробничого циклу.
Актуальність вдосконалення організації та керування усіма знаннями виробничого процесу на сучасному етапі розвитку визначаються об'єктивними факторами, більш високими вимогами до організації та керування виробництвом, прискоренням науково - технічного прогресу, перекладанням економіки та організації виробництва на інтенсивний шлях розвитку та посилення значення інтенсивних факторів економіки у всіх ланках господарства.
Інтенсифікація економіки та підвищення її ефективності складається насамперед у тім, щоб обсяг випущеної продукції ріс швидше, ніж витрати на нього, тобто при менших витратах ресурсів у виробництві одержувати кращі результати. На досягнення високої ефективності повинні бути спрямовані методи господарювання та система керування.
Організація виробництва на будь - якому заводі та лінійному підприємстві містить у собі організацію основного виробничого процесу, допоміжної діяльності, керування всіма виробничими процесами та їхнім обслуговуванням.
Організація виробничого процесу на вагоноремонтному підприємстві грунтується по - перше на спеціалізації, яка випливає із поділу праці, виділення цехів, ділянок, бригад та окремих робочих місць, на яких виготовляється певна продукція або виконується певна операція. Чим глибше спеціалізація, тим краще організована робота цехів, бригад, робітників, що зумовлює більший обсяг виробництва однорідної продукції і вищу продуктивність праці. По - друге на пропорційності розвитку та роботи всіх цехів та бригад в одиницю часу. По - третє на паралельності виконання окремих частин виробничого процесу, тобто створення широкого фронту робіт із виробництва продукції. А також на: прямоточності, яка вимагає щоб кожний етап виробничого процесу був мінімальний; безперервності, яка означає необхідність повного усунення або скорочення перерв виробничого процесу; ритмічності, що припускає випуск у різні відрізки часу однакової або зростаючої кількості продукції та інших принципів організації виробництва, у тому числі технічного контролю виробництва.
Основні специфічні завдання заводів із ремонту рухомого складу пов'язані із призначенням та цілями цих підприємств, головні з яких - забезпечення високоякісного бездефектного ремонту, випуску запасних частин, зразкового технічного обслуговування всіх технічних засобів, механізмів, верстатів, утримання у належному стані виробничих будинків, а також приміщень культурно - побутового призначення.
Серед конкретних економічних завдань цих підприємств велика увага приділяється раціональній організації виробничого процесу, який містить у собі: вдосконалювання усіх видів технологічних процесів, наукову організацію робочих місць, впровадження передового досвіду аналогічних підприємств та конкуренцію у виробництві; оптимізацію планування показників виробничо-фінансової роботи підприємства та повне використання основних виробничих фондів і оборотних коштів; впровадження нових технічних засобів та відновлення встаткування; здійснення конкретних заходів щодо поліпшення умов праці та відпочинку працівників.

1.2 ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВАГОНОРЕМОНТНОГО ВИРОБНИЦТВА

Вагоноремонтні заводи є невід'ємною частиною господарства залізничного транспорту, які мають обслуговувати потреби залізниць у ремонті вагонного парку.
Вагоноремонтні заводи призначені для виконання найбільш трудомістких ремонтних робіт - заводського ремонту вантажних та пасажирських вагонів. Крім того, заводи ремонтують та формують колісні пари для залізниць, ремонтують устаткування вагонних депо і вагонних колісних майстернь, виготовляють запасні частини для рухомого складу. На заводах виконуються також роботи із модернізації вагонів відповідно до щорічно встановлюваних планів.
Організація виробництва на будь - якому заводі містить в собі організацію основного виробничого процесу (основної виробничої діяльності), допоміжної діяльності, керування усіма виробначими процесами та їхнім обслуговуванням.
Заводський ремонт вагонів виконується на вагоноремонтних заводах (ВРЗ) відповідно до вимог спеціальних правил. При цьому зношені деталі чи вузли відновлюють до креслярських розмірів та забезпечують такий технічний стан вагона, щоб до чергового заводського ремонту на його утримання не було потрібно значних витрат. З метою підвищення продуктивності праці, широкого впровадження комплексної механізації, трудомістких процесів та прогресивної технології більш повного викорастання існуючих виробничих площ та устаткування, підвищення якості робіт ВРЗ спеціалізовані на ремонті окремих типів вагонів.
Виробничий процес - це сукупність усіх дій людей та обладнання виробництва, необхідних на даному підприємстві для виготовлення або ремонту виробів, які випускаються.
У виробничому процесі беруть участь робітники різних професій та кваліфікацій, які використовують різноманітні машина, інструмент та пристрої.
У склад виробничого процесу включаються всі дії із:
а) виготовлення та складання продукції;
б) контролю якості;
в) збереження;
г) транспортування на всіх стадіях виготовлення;
д) організації постачання та обслуговування робочах місць та дільниць;
е) технічної підготовки до виробництва.
На характер виробничого процесу, складність, форму та його травалість впливають: а) предмети праці; б) знаряддя праці (обладнання); в) конструкція та обсяг продукції, яка випускається: г) тип та рівень спеціалізації виробництва.
Виробничий процес вагонобудівних заводів складається із таких частин: отримання, транспортуваная, а також збереження матеріалів та напівфабрикатів; підготовка засобів варобництва та організація обслуговування робочих місць; виготовлення заготовок та їх обробка; складання та випробування виробів.
Виробничий процес на вагоноремонтних підприємствах має за мету усунення несправностей у складальних одиницях та деталях вагонів і відновлення експлуатаційнах параметрів та працездатності вагона у цілому.
Сучасний виробничий процес виготовлення або ремонту вагона складається із основних, допоміжних та обслуговуючих процесів.
До основних виробничих процесів відносяться процеси, наслідком яких є безпосередній випуск готової продукції підприємства - вагонів або запасних частин. Ці процеси займають центральне місце у виробничому процесі вагонобудівних та вагоноремонтних підприємств.
Допоміжними вважаються процеси, які сприяють основному виробництву та які виконуються із метою забезпечення його матеріалами, напівфабрикатами інструментом, пристроями електроенергією, киснем, стисненим повітрям, а також підтриманням у працездатному стані знарядь виробництва на підприємстві.
До обслуговуючих процесів відносяться такі, котрі також сприяють нормальному виконанню основного виробництва, але не створюють ніякої продукції (наприклад, транспортні та складські операції, процеси контролю у ході основного та допоміжного процесів, лабораторне обслуговування).
Кожен із названих процесів, у свою чергу, може бути поділений на ряд стадій. Виконання різних стадій основного виробництва на заводах організовується у цехах: розбиральному, вагоноскладальному, ковальському, механічному, ремонтно-комплектувальному, малярному та ін.
Усі стадії основного виробничого процесу знаходяться у постійній взаємодії та сполучаються один із одним у часі, для чого необхідно дотримуватися пропорційності та ритмічності у їх протіканні починаючи із надходження сировини та закінчуючи випуском готової продукції.
Виробничий процес вагоноремонтного виробництва характеризується великою різноманітністю складних технологічних процесів, які проходять у різних сполученнях. Присутні ремонтні, ремонтно-складальні (основні) і супутні (мийні, дефектовиявні та ін.) операції, які призводять до різноманіття спеціального транспортного та технологічного устаткування. Виробничий процес вагоноремонтних цехів являє собою складну систему, яка складається із великої кількості різних операцій, які знаходяться у жорсткій взаємодії.
Наявність великої різноманітності технічних операцій потребує великої кількості спеціального технологічного та транспортного обладнання.
Виробничі процеси в умовах вагоноремонтного підприємства відбуваються водночас на великій кількості вагонів із різним ступенем зносу та різною трудомісткістю ремонтних робіт, що значно ускладнює управління, планування та організацію виробництва.
Значні габарити та велика вага вагонів і їхніх частин зумовлює необхідність мата значні виробничі площі, транспортне обладнання великої вантажопідйомності. Все це вимагає значної тривалості загального циклу ремонту вагона.
Вагоноремонтні заводи є промисловими державними підприємствами, які складаються із ремонтних, заготовлюючих, обробляющих та допоміжних цехів.
У цих цехах одночасно здійснюються різні по характеру та обсягу, але в той же час взаємозалежні виробничі процеси.
Основними цехами заводу є вагоноремонтні цехи - розбиральний, підготовлюючий (правка) вагонів, вагоноскладальний, візковий, малярський, колісний та ремонтно - комплектувальний.
До складу заготовлюючих та оброблювальних цехів входять ковальський, ресорно - пружинний, механічний, сталеливарний, чавуноливарний, деревообробний, продукція яких надходить у комори або склади та використовується при ремонті вагонів на заводі, а частина продукції цих цехів відправляється також лінійним підприємствам залізниць.
Головне призначення допоміжних цехів полягає в обслуговуванні основних, заготовлюючих та обробляючих цехів. До допоміжних цехів відносяться інструментальний, ремонтно - механічний, паросиловий, електроремонтний, ремонтно - будівельний та транспортний, а також киснева та компресорна станції.
Склад заготовлюючих, обробляючих та допоміжних цехів на заводах не однаковий. Він залежить від потужності заводу та від ряду зовнішніх факторів - місця розташування заводу і наявності поблизу інших ремонтних заводів або інших промислових підприємств, можливостей централізованого живлення заводу електроенергією, парою, газом, киснем, а також від рівня організації міжзаводського кооперування.
Ряд заводів може не мати чавуноливарних та сталеливарних цехів і отримувати у цьому випадку деталі сталевого та чавунного лиття по кооперації від інших ремонтних заводів або заводів промисловості економічних адміністративних районів.
У результаті проведеної роботи із поліпшення структури керування на багатьох заводах ряд дрібних цехів об'єднаних у більші, а на деяких заводах із невеликим обсягом виробництва застосовується безцехова структура керування.
Вагоноремонтні заводи працюють на основі перспективних та річних планів, які визначають обсяг роботи у кількісному та грошовому вираженні.
Відповідно до встановлених планів, залізниці забезпечують регулярну подачу на заводи вагонів та колісних пар, які вимагають ремонту. Взаємини вагоноремонтних заводів із залізницями здійснюються на основі планів, затверджуваних міністерством.

1.3 ВИРОБНИЧИЙ ПРОЦЕС РЕМОНТА ВАГОНІВ

Виробничий процес являє собою сукупність взаємозалежних основних, допоміжних та обслуговуючих процесів праці за допомогою яких людина впливаючи на предмети праці (сировина, матеріали), за допомогою різних інструментів, пристроїв створює готовий необхідний продукт. Основними елементами процесу праці є: праця як свідома цілеспрямована діяльність людини; предмети праці тобто все те, на що спрямовано доцільну діяльність людини; засоби праці, насамперед їхня активна частина знаряддя праці (машини, механізми, інструменти та ін.), за допомогою яких людина перетворює предмети праці.
Виробничий процес вагоноремонтного підприємства характеризуються великим розноманіттям досить складних процесів, які протікають у різних технологічних сполученнях. У процесі бере участь дуже велика кількість матеріалів, напівфабрикатів, деталей та вузлів. Організація та технологія виробництва при ремонті більш складна та різноманітна, ніж у машинобудуванні.
Процес виробництва на ремонтному заводі складається із таких стадій (фаз): розбірної, заготівельної, оброблювальної (ремонтної) та складальної.
На розбірній стадії здійснюється приймання рухомого складу в ремонт, його очищення, мийка, розбирання на агрегати, вузли та деталі, перевірка стану деталей і вузлів, визначення обсягу їхнього ремонту.
На заготівельній стадії відновлюють зношені та виготовляють нові литі, куті, штамповані, зварні та інші заготовки деталей для рухомого складу.
На ремонтній стадії виконують різні види механічної, термічної, хімічної або іншої обробки.
На складальній стадії із виробів та деталей, які надходять із спеціалізованих (візкового, колісного, електромашинного та ін.) і механічних цехів, а також виробів отриманих по комплектації (вимірювальні прилади, підшипники кочення, електричне устаткування та ін.), здійснюється вузлове та загальне складання рухомого складу, його регулювання та випробування.
Поділ виробничого процесу ремонту на стадії не завжди та не обов’язково супроводжується їхнім відособленим виконанням. У багатьох випадках окремі стадії, наприклад заготівельна та оброблювальна або розбірна, оброблювальна та складальна, виконуються в одному цеху, на одній ремонтній позиції. Завдання організації виробничого процесу полягає у планомірному та пропорційному об’єднанні й раціональній спеціалізації елементів та стадій виробничого процесу в часі та у просторі для найбільш ефективного використання виробничих фондів, підвищення продуктивності праці та скорочення часу ремонту.
Залежно від призначення, характеру та місця виконання, виробничі процеси можна розділити на основні, допоміжні та процеси обслуговування.
До основних відносяться технологічні процеси ремонту рухомого складу, тобто процеси зміни форми, розмірів, стану поверхонь механічних, фізичних або інших властивостей деталей, а також отримання складальних одиниць.
Допоміжні процеси - це процеси виготовлення та відновлення інструмента, пристроїв та оснащення, ремонту устаткування, будинків і споруд, забезпечення основного виробництва електроенергією, стисненим повітрям, киснем та ін.
Процеси обслуговування забезпечують нормальний хід основного виробництва. До них відносять технічний (лабораторний) контроль якості ремонту, роботу внутрішньозаводського транспорту та складські операції.
Виробничий процес ремонту рухомого складу виконується по операціях. Основною складовою частиною виробничого процесу є технологічний процес, який являє собою послідовність операцій, що передбачає зміну розмірів, виду, предметів праці з метою отримання готової продукції. У вагоноремонтному виробництві використовуються різноманітні технологічні процеси, найбільш типовими із них є: лиття, штампування, зварювання, клепка, болтові кріплення, зміна форм та розмірів деталей обробкою на металорізальних верстатах, слюсарною обробкою, хромуванням, нікелюванням та ін. Процеси виготовлення, ремонту, складання або розбирання діляться на операції; переходи, проходи, приймання та трудові рухи.
Операція є частиною виробничого процесу, який виконується над об’єктом на одному робочому місці одним робітником або групою робітників. Виробничі операції можуть бути технологічними, транспортними та контрольними. Операція, як елемент виробничого процесу використовується для планування, обліку процесу виробництва та контролю за ним, нормування та оплати праці, розрахунку потреби в устаткуванні та оснащенні. Залежно від ступеня технічного оснащення виробничого процесу розрізняють ручні, машинно-ручні, машинні, автоматичні та напівавтоматичні операції.
Перехід - частина операції, яка виконується на певній ділянці деталі самим інструментом у тому самому режимі.
Прохід - повторювані однакові частини того самого переходу.
Прийом - частина переходу, яка складається із комплексу рухів, які чергуються один за одним (або дій).
Трудовий рух - частина прийому, тобто переміщення окремих робочих органів людини.


1.4 ВИРОБНИЧА СТРУКТУРА ВАГОНОРЕМОНТНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Виробнича структура підприємства - це комплекс основних, допоміжних цехів та обслуговуючих господарств, а також характер їх взаємозв’язків.
Виробнича структура повинна бути економічною, раціональною, забезпечувати виробничу потужність усіх цехів та дільниць, пропорційно керованою та забезпечувати безперервність виробничого процесу.
Виробнича структура вагоноремонтних цехів визначається обсягом виробництва та рівнем спеціалізації. Первинним елементом виробничої структури вагоноремонтного цеху, як правило, є потокова лінія, яка спеціалізована на ремонті вагонів певного типу або їхніх вузлів.
Основний елемент виробничої структури - це цех, відособлена в адміністративному та господарчому відношенні частина підприємства, яка призначена для виготовлення та ремонту визначеної продукції.
Виробнича структура підприємства деталізується у виробничій структурі окремих цехів: заготівельних, механічних, складальних тощо.
Виробничу структуру цеху створюють склад його виробничих дільниць та зв’язків між ними. Вона залежить від характеру та обсягу випуску продукції і може бути побудована за технологічною, предметною чи змішаною спеціалізацією, а структура виробничої дільниці формується складом її робочих місць.
Відповідно до змісту виробничого процесу, який включає в себе основні, допоміжні та процеси обслуговування, на вагоноремонтному заводі і в депо розрізняють основні, допоміжні та обслуговуючі підрозділи виробничого призначення.
Склад основних та допоміжних цехів, ділянок і обслуговуючих господарств виробничого призначення, а також форми їхніх виробничих зв’язків називаються виробничою структурою підприємства.
До основних цехів ремонтного заводу або депо відносяться цехи (ділянки, відділення), які зайняті виготовленням і ремонтом деталей та рухомим складом, а до допоміжних - цехи, продукція яких використовується, як правило, у середині заводу або депо.
Загальнозаводські обслуговуючі господарства (складські, енергосилові, транспортні, санітарно - гігієнічні) створюються для обслуговування основних та допоміжних цехів.
При побудові виробничої структури ремонтного заводу або депо необхідно враховувати конструктивні та технологічні особливості рухомого складу програму по видах ремонту, форми спеціалізації та кооперування із іншими підприємствами.
Конструктивні та технологічні особливості рухомого складу, як правило визначають характер виробничих процесів, а отже, і склад основних цехів. Наприклад, у конструкції вагонів застосовуються литі та штамповані деталі, тому великі ремонтні заводи звичайно мають у своєму розпорядженні розвинені ливарні та ковальсько - штампувальні цехи. Програма та види ремонту також впливають на виробничу структуру. Наприклад, при невеликих обсягах ремонту на заводі замість цеху холодного штампування можна організувати ділянку холодного штампування у складі ковальсько - штампувального цеху та спростити виробничу структуру підприємства.
Ремонтні заводи спеціалізуються на ремонті певних типів вагонів. При кооперуванні заводів можна скасувати деякі цехи або господарства. Основним елементом виробничої структури ремонтного підприємства є цех або самостійна виробнича ділянка.
У відповідності із стадіями виробничого процесу основні цехи підрозділяються на заготівельні, обробні, ремонтні та складальні (розбиральні).
До заготівельних цехів та ділянок відносяться ливарний (сталевого, чавунного та кольорового лиття), ковальсько - штампувальний, розкрою металу та ін. До оброблювальних та ремонтних відносяться цехи, які виконують обробку та ремонт деталей, вузлів та агрегатів рухомого складу (механічний, деревообробний, вогневий, коліснотокарний, електромашинний та ін.), до складальних - цехи загального складання та розбирання.
Цех розбирання вагонів - призначений для огляду вагонів, які надійшли для обмивки, розбирання кузовів та внутрішнього устаткування, огляду, сортуванню та утилізації знятих частин або деталей.
Цех правки та ремонту вагонів - призначений для виконання найбільш складних та трудомістких робіт із виправлення та ремонту деформованих рам і частин вагона.
Вагоноскладальний цех - призначений для виконання монтажних та вагоноскладальних робіт безпосередньо на вагоні. При цьому здійснюються такі з’єднання та закріплення деталей і вузлів вагона, які забезпечують йому необхідні експлуатаційні якості. Крім того, у процесі складання виконується відбудова ушкоджених поверхонь деяких вузлів вагона (наприклад, наплавлення зношених поверхонь елементів рами, заварювання тріщин у кузові та ін.), контролюється взаємне положення та надійність приварювання елементів, які збираються у вузли. Ремонтно - складальні процеси часто супроводжуються операціями свердлення отворів, нарізуванням різьби, зачищення поверхонь, очищення, промивання та змащення частин, які збираються у вагоні. Для транспортування та постановки різних вузлів та громіздких деталей вагоноскладальні цехи обладнуються мостовими кранами, а пересування вагонів на потокових лініях забезпечується конвеєрами із автоматичним управлінням.
Вагоносклалальний цех - один із головних цехів, який відіграє роль організуючої ланки не тільки у діяльності групи вагоноремонтних цехів, але й у всій виробничій діяльності підприємства у цілому.
Заготівельні та ремонтно – комплектувальні цехи працюють на вагоноскладальний цех, забезпечуючи його необхідними вузлами, комплектами та деталями. Пропускна спроможність вагоноскладального цеху визначає виробничу потужність підприємства по випуску вагонів із ремонту.
Вагоноремонтні цехи є основними цехами заводу, темп роботи яких у значній мірі визначає темп та загальний порядок роботи інших підрозділів та підприємства у цілому. Виробнича структура вагоноремонтних цехів визначається обсягом виробництва та рівнем спеціалізації. Первинним елементом виробничої структури вагоноремонтного цеху, як правило, є потокова лінія, яка спеціалізована на ремонті вагонів певного типу або їхніх вузлів.
У кожному вагоноремонтному цеху є допоміжні підрозділи - кладови для деталей, інструменту, відділення із ремонту обладнання, адміністративно - конторські та побутові приміщення.
Робота кожної із дільниць вагоноскладального цеху тісно пов’язана із роботою всіх інших дільниць і порушення виробничого процесу в одному місці порушує роботу всього цеху.
Основна та обов’язкова умова нормальної роботи всіх дільниць вагоноремонтного цеху - це безперебійне постачання їх матеріалами та об’єктами ремонту. Рівномірне завантаження потокових ліній цеху із обсягу роботи відповідно до їх потужності забезпечує ритмічну та стабільну роботу вагоноремонтного підприємства.
Допоміжні цехи - це інструменталъні, ремонтно-механічні, ремонтно-будівельні та ін. В інструментальному цеху займаються ремонтом, виготовленням та відновленням інструмента, контрольно-вимірювального устаткування технологічного оснащення. Ремонтно-механічний цех забезпечує ремонт і обслуговування устаткування заводу, модернізацію діючого та виготовлення нестандартного устаткування. В електромеханічному цеху ремонтують електроустаткування, верстатне і транспортне устаткування всіх цехів заводу та виготовляють запасні частини до цього устаткування, а також нестандартне устаткування. Роботи із ремонту будинків та споруджень заводу виконуються в ремонтному цеху.
До загальнозаводських обслуговуючих господарств виробничого призначення відносяться:
- складське, яке складається із різних складів;
- енергетичне, що об’єднує котельні, компресорні станції, трансформаторні підстанції, газогенераторні, кисневу та ацетиленову станції, паро-, повітро- і газопроводи, нафто - і бензопроводи, а також зв’язок та сигналізацію;
- транспортне - депо, гаражі, залізничні колії та необхідні транспортні й вантажно-розвантажувальні засоби, ґрунтові та інші дороги безрейкового міжцехового та цехового транспорту;
- санітарно - технічне, яке включає у себе водопровідні, каналізаційні, вентиляційні та опалювальні пристрої;
- центральна заводська лабораторія, яка проводить контрольні випробування матеріалів та запасних частин, контролює технологічні процеси і т. д.
Під виробничою структурою цеху розуміють склад та форми взаємозв’язків його виробничих ділянок, допоміжних та обслуговуючих підрозділів. Виробнича структура визначає внутрішньоцехову спеціалізацію та кооперування виробництва.
Виробничі ділянки, також як і цехи, можуть мати технологічну та предметну спеціалізацію. Вони спеціалізуються на виконанні однорідних технологічних операцій (токарських, фрезерувальних та ін.) або на виготовленні чи ремонті певних предметів, деталей, вузлів та виробів. Ділянки предметної спеціалізації можуть бути організовані як предметно - замкнуті серійного виробництва або як потокові лінії. Виробнича ділянка складається із групи робочих місць і є первинним адміністративно - виробничим підрозділом підприємства.
До допоміжних та обслуговуючих структурних підрозділів цеху відносяться ділянки ремонту технологічного оснащення та устаткування, заточення різального інструменту, інструментально-роздавальні комори, пункти технічного контролю та внутрішньоцеховий транспорт.
Розміщення основних, допоміжних цехів та обслуговуючих господарств на території підприємства, відображене в його генеральному плані і підкоряється принципу найбільш раціонального та економічно вигідного розташування всіх ланок для забезпечення основного виробництва по методу прямоточності.




5. ЗА ЩО ВІДПОВІДАЮТЬ МЕНЕДЖЕРИ ІЗ ЛОГІСТИКИ?

Відповідно до особливостей підприємства та обумовлених функцій діє різна організація управління логістикою. Принципово вона може мати централізований та децентралізований характер, коли управління реалізується на рівні окремих підрозділів. Виходячи із цього управлінська відповідальність розподіляється між різними структурними ланками чи концентрується у єдиному координуючому центрі.
У процесі розвитку логістичної концепції, нагромадження практичного досвіду та ускладнення виробничо-господарської діяльності усе більше виявляється тенденція до угруповування та централізації управління логістичними системами. Системний підхід, який виражається через централізацію у логістиці, допомагає ефективно використовувати механізм внутрішьофункціональної кооперації в організаційній структурі, яка допомагає уникнути багатьох конфліктних ситуацій та протиріч.
Централізоване керівництво забезпечує максимальну ефективність витрат логістики, погодженість цілей та задач, синхронність дій та додатковий синергічний потенціал. Підходи до угруповування та ступеня централізації залежать від багатьох факторів. У першу чергу від ринкового середовища, виду та асортименту предмета управління логістики (товарів, коштів, інформації), а також особливостей суб’єктів логістичної системи.
Так, одні підприємства, які реалізують розгорнутий асортимент продукції на широкому товарному ринку по відрегульованих каналах розподілу, прагнуть згрупувати усі види діяльності по обслуговуванню ринку та централізувати управління ними. Іншим, навпаки, невигідно централізувати управління логістичною діяльністю у звязку із придбанням чи збутом обмеженої номенклатури продукції на обмежених сегментах ринку. Для цих підприємств більш характерна тенденція до впровадження елементів системи логістики у децентралізовану структуру управління ресурсними підрозділами.
Логістична система шляхом регулювання фінансів та із використанням менеджерського керування контролює матеріальні потоки, які починаються зі створення необхідних матеріальних ресурсів та перетворення їх у готові вироби, які надходять до споживача, як до кінцевого користувача разом із належними сервісними послугами. На цьому шляху матеріальні потоки піддаються перетворенням у процесі виробництва. Виробничий процес починається із вихідної сировини та незавершеного виробництва і закінчується розміщенням готової продукції на відповідних складах.
Під час виробництва логістика поширюється, як на процеси планування організації виробничої діяльності, так і на безпосереднє керування власним ходом виробництва.
У цілому логістичне керування, у ході виробництва забезпечує рішення наступних питань:
- що саме та у якому обсязі варто виготовляти власними силами, а що варто закуповувати у постачальників або у зовнішніх продуцентів;
- як варто розмістити замовлення та спланувати складську мережу;
- як здійснити вибір устаткування;
- як здійснювати виробничо-календарне планування та отримувати виробничі плани, які придатні для використання, як директивні документи;
- як здійснити вибір структури та реалізації внутрішньої транспортної системи та управляти її функціонуванням;
- як здійснювати диспетчеризацію та виробничий контроль, який спрямований на реалізацію виробничо-календарних планів;
- як створити систему складування, управляти нею та здійснювати в процесі виробництва контроль рівнів запасів;
- як здійснювати облік і керування запасами готової продукції.
Таким чином, сучасне логістичне керування використовує маркетингову концепцію постановки та планування виробництва виробів для здійснення практичного керування діяльністю фірми або об'єднання фірм.
Слід зазначити, що хоча концепція логістичного керування, яка розглядає матеріальні, інформаційні та інші потоки, що проходять через всі етапи економічного процесу, як єдине ціле, є новою, практично ця концепція реалізується стосовно до кожної операції над окремим елементом матеріального потоку за допомогою різноманітних, але перевірених практикою економіко - математичних методів та моделей.
Менеджери по логістиці відповідають за наступні операції:
- Формування стратегічних планів логістичної системи в області продажів, матеріальних запасів, організації транспортування, складської обробки матеріалів, організації виробничої діяльності, кадрової, технічної та цінової політики. Контроль за виконанням цих планів та вироблення пропозицій по ліквідації можливих відхилень.
- Координація функціонування спеціалізованих підрозділів фірми у частині створення та розміщення запасів і контролю над ними, створення складів та виконання складських операцій, керування фінансами, утворення інформаційних потоків та керування ними, організації системи транспортування і керування транспортом.
- Облік специфіки конкретних підприємств, географічного розташування та особливостей ринку, таких, як вартість та відстані для транспортування вантажів, близькість або дальність джерел сировини, постачальників або продуцентів, вартість та доступність устаткування, розноманітність клієнтів та ін.
- Формування та розвиток логістичної системи із урахуванням розвитку технології виробництва, внутрішньої та зовнішньої політики фірми, розвитку та трансформації пов'язаних між собою фірм, зміни ринкових умов.
Варто помітити, що менеджери по логістиці відповідають не тільки за транспорт, систему переміщення та доставки продукції, але також керують роботою складського господарства, регулюють розвиток виробничої інфраструктури, контролюють виробничі плани та програми, керують запасами, коректують діяльність із продажу товарів та виконання замовлень. Крім цього, до їхнього обов’язку входить координація логістичних процесів у позасистемних структурах проведення досліджень із області логістики, діяльність із удосконалювання логістичної системи, керування матеріально - технічним забезпеченням, формування господарських зв’язків, аналіз інформації, яка надходить та багато іншого.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1 А.Д. Чудаков. Логистика: Учебник. – М.: Издательство РДЛ, 2001. – 480 с.
2 Організація, планування та розрахунок параметрів потокового виробництва при ремонті вагонів: Метод. вказівки для викон. курсов. роботи з курсу «Організація, планування і логістика на вагоноремонтних підприємствах» / Уклад.: Н.С. Брайковська. – К.: КУЕТТ, 2005. – 64 с.
3 Конспект лекцій з курсу «Логістика» / Уклад.: Н.С. Брайковська, Н.А. Тітова. – К.: КУЕТТ, 2005. – 128 с.
4 Конспект лекцій з курсу «Організація, планування і логістика на вагоноремонтних підприємствах» / Уклад.: Н.С. Брайковська. – К.: КУЕТТ, 2007. – 213 с.
Admin вне форума   Цитировать 12
Похожие темы
Тема Автор Раздел Ответов Последнее сообщение
=Курсовая работа= [Укр.] Організація й виконання ремонту колії Admin Студенту-путeйцу 1 30.11.2022 09:34
=Диплом= Організація технології аварійно-відновлювальних робіт на залізницях Admin Учебные материалы железнодорожной тематики 0 12.04.2011 11:03
=Диплом= Організація технології роботи вантажної станції Admin Студенту-движeнцу 0 27.03.2011 21:15
=Курсовая работа= [Укр.] Організація роботи дільничної станції Хутір-Михайлівський Admin Студенту-движeнцу 0 27.03.2011 21:13
[Гудок] [17 февр. 2011] Некарательныи орган Admin Газета "Гудок" 0 19.02.2011 22:26

Ответ

Возможно вас заинтересует информация по следующим меткам (темам):
, , , , , , , ,


Здесь присутствуют: 1 (пользователей: 0 , гостей: 1)
 

Ваши права в разделе
Вы не можете создавать новые темы
Вы не можете отвечать в темах
Вы не можете прикреплять вложения
Вы не можете редактировать свои сообщения

BB коды Вкл.
Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Вкл.
Pingbacks are Вкл.
Refbacks are Выкл.



Часовой пояс GMT +3, время: 02:07.

СЦБ на железнодорожном транспорте Справочник 
сцбист.ру сцбист.рф

СЦБИСТ (ранее назывался: Форум СЦБистов - Railway Automation Forum) - крупнейший сайт работников локомотивного хозяйства, движенцев, эсцебистов, путейцев, контактников, вагонников, связистов, проводников, работников ЦФТО, ИВЦ железных дорог, дистанций погрузочно-разгрузочных работ и других железнодорожников.
Связь с администрацией сайта: admin@scbist.com
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34