=УЗ ЦП= ЦП-0125 - Методичні вказівки зі складання масштабних і схематичних планів станцій та поздовжніх профілів колій

[Admin]

ЦП-0125 - Методичні вказівки зі складання масштабних і схематичних планів станцій та поздовжніх профілів колій

У відповідності до Положення про порядок підготовки та реєстрації нормативно-технічних документів в Укрзалізниці

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити та ввести в дію з 01 березня 2005 р. нормативно-технічний документ «Методичні вказівки зі складання масштабних і схематичних планів станцій та поздовжніх профілів колій», ЦП- _____ (далі – методичні вказівки).
2. Начальнику Управління справами Грущаку І.М. забезпечити розмноження та розсилку необхідної кількості примірників методичних вказівок.
3. Начальникам залізниць організувати вивчення методичних вказівок з причетними працівниками та забезпечити контроль за їх дотриманням.
4. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника Головного управління колійного господарства М.Д. Костюка.



Заступник Генерального директора П.В. Рагулін

Скачать

Admin добавил 20.01.2013 в 15:43
Фрагмент:

1. Загальнi положення

1.1. Згідно з п.3.7 ПТЕ план та профіль головних та станційних колій, а також під'їзних колій, які належать залізниці, підлягають періодичній інструментальній перевірці не рідше одного разу на 10 років.
1.2. Поздовжні профілі сортувальних гірок, підгіркових та витяжних колій на сортувальних, дільничних і вантажних станціях перевіряються не рідше одного разу на 3 роки, на решті станційних колій профіль перевіряється не рідше одного разу на 10 років. Після кожної перевірки у місячний термін дані про стан плану й профілю колії подаються службою колії начальнику служби перевезень. Ділянки, на яких виконуються реконструкція колії та інші роботи, що викликають зміну плану й профілю, перевіряються виконавцями робіт після їх закінчення з поданням у дистанцію колії, а на станціях – і начальнику станції відповідної документації. Зміна профілю й плану колії на електрифікованих ділянках проводиться за узгодженням із начальником дистанції електропостачання.
1.3. При спорудженні на території станції нових об’єктів, розширенні або перенесенні існуючих будь-яка організація, що виконує такі роботи, повинна негайно передавати начальнику дистанції колії i начальнику станції виконавчу документацію, що визначає прив'язку об'єкта до існуючого розвитку станції.
1.4. Організація робіт з інструментальної перевірки плану й профілю колій, виготовлення відповідної технічної документації, а також складання масштабних та схематичних планів станцій покладається на служби колій залізниць із залученням для виконання цих робіт проектних інститутів, проектно-наукових, проектно-кошторисних груп та інженерно-геологічних баз залізниці, які мають право на виконання цих робіт. Роботи виконуються згідно з технічним завданням замовника.
1.5. Дистанції колій повинні мати масштабні й схематичні плани станцій, поз-довжні профілі усіх головних та станційних колій, сортувальних гірок, а також під'їзних колій, де обертаються локомотиви залізниці.
1.6. Геодезична зйомка станцій повинна виконуватися відповідно до загальних вимог, які встановлені «Правилами технічної експлуатації залізниць України», «Инструкцией по топографической съемке в масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 и 1:500», а також згідно з діючими «Правилами техники безопасности при железнодорожных изысканиях», «Інструкцією з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України», «Інструкції з забезпечення безпеки руху поїздів при виконанні колійних робіт» та вказівками Укрзалізниці з питань охорони праці та безпеки руху.
1.7. Ціль зйомки існуючих станцій – отримання масштабних та схематичних планів, поздовжніх та поперечних профілів, координат елементів станційної ситуації, відомостей стрілочних переводів, колій, будівель і споруд та інших технічних документів, які необхідні для експлуатації, при складанні ТРА станцій з додатками.
1.8. Топографо-геодезичні роботи повинні виконуватися з точністю, достат-ньою для складання масштабних та схематичних планів та робочої документації. Зйомку станцій виконують в межах смуги відведення і в сторону перегонів по 500 м від вхідних сигналів, як правило, з точністю масштабу 1:1000 . Масштаб зйомки та планів, що складаються, встановлюється в технічному завданні.
1.9. Плани станцій складають за матеріалами наземної топографічної або аерофотозйомки. Аерофотозйомку доцільно використовувати для великих або для групи із декількох станцій. Спосіб зйомки станцій встановлюють з урахуванням обсягу, характеру роботи та специфічних умов конкретних об'єктів.
1.10. На планах станцій показують колійний розвиток, штучні споруди, при-строї наземних та підземних комунікацій, а також всі елементи ситуації.
1.11. Крім графічного зображення колійного розвитку та елементів ситуації, на планах станцій вказують:
а) координати центрів стрілочних переводів, кутів пасажирської будови, локомотивного і вагонного депо, постів централізації, а також розташованих між коліями або в безпосередній близькості до них службових та технічних приміщень, зовнішніх граней опор штучних споруд, прожекторних щогл і опор високовольтних ліній електропередач;
б) відстані від вісів найближчих колій до зовнішніх граней всіх споруд, які знаходяться між коліями або в безпосередній близькості до них (габаритні відстані);
в) міжколійні відстані на пікетах та в характерних місцях;
г) елементи кривих головних та станційних колій;
д) координати вершин кутів повороту кривих.
До плану станції додають відомості: поздовжніх відстаней від вісі пасажирсь-кої будівлі до світлофорів, ізолюючих стиків, центрів стрілочних переводів (або початку вістряків), колій, споруд, місць перетину з колійним розвитком ліній електропередач та зв’язку, поздовжні профілі всіх колій (або відомість поелементних ухилів колій), поперечні профілі на пікетах, на штучних спорудах та в характерних місцях станції.
1.12. До складу польових робіт при наземній зйомці входить:
а) рекогносцировка, проектування, побудова та закріплення зйомочної геодезичної мережі;
б) обмір стрілочних переводів, визначення та закріплення центрів стрілочних переводів;
в) розбивка пікетажу і зйомка кривих;
г) зйомка колійного розвитку та станційної ситуації;
д) поздовжнє нівелювання залізничних колій, нівелювання поперечників;
є) визначення габаритних відстаней від вісів колій до будівель та споруд;
ж) зйомка штучних споруд та устроїв відводу води;
з) зйомка підземних, наземних та повітряних комунікацій;
і) зйомка сортувальних гірок;
к) зйомка пристанційної території;
л) збір даних про стан верхньої будови колії, будівель, штучних споруд, підземних та повітряних комунікацій, водовідвідних споруд.


2. Польові роботи

2.1. Геодезична основа для зйомки станції

2.1.1. Геодезична основа необхідна для забезпечення зйомки колійного розвитку і станційної ситуації, а також пристанційної ситуації в межах, визначених технічним завданням. Геодезична основа являє собою систему планових та висотних ходів і використовується при винесенні проекту перебудови станції в натуру.
Система ходів планової геодезичної основи станції складається з опорної ме-режі, яка включає в себе один або декілька полігонометричних ходів з прив'язкою до пунктів державної геодезичної мережі та знімальних (теодолітних) ходів.
2.1.2. Координати точок планового обґрунтування обчислюють, як правило, в станційній (умовній) системі координат. Не виключена можливість визначення координат як в державній системі координат, так і в системі координат WGS-84. Система висот – Балтійська.
2.1.3. За початок станційної системи координат приймають, як правило, точку перетину вісі пасажирської будови з полігонометричним або теодолітним ходом, прокладеним повздовж головної колії. Положення вісі пасажирської будови визначають інструментально при розбивці пікетажу.
При зйомці станції з тупиковим розташуванням вокзалу за вісь станції може бути прийнята геометрична вісь іншої капітальної споруди, розташованої, по можливості, в середній частині станції.
2.1.4. Систему замкнених ходів планової геодезичної основи урівнюють по методу послідовних наближень або іншими способами та методами, які забезпечують необхідну точність та надійність координат геодезичної основи.
Відносна лінійна нев'язка в ходах опорної геодезичної мережі не повинна перевищувати 1:5000, а в знімальних теодолітних ходах – 1:2000.
2.1.5. Висотну прив'язку ходів зйомочної геодезичної основи виконують до марок та реперів державної нівелірної мережі, якщо вони розташовані на відстані не далі ніж 3 км від границі станції. При більшому їх віддаленні ходи зйомочної геодезичної основи прив'язують до тимчасових реперів, попередньо встановлених не рідше ніж через 2 км на кордонних каменях штучних споруд, цоколях фундаментів або інших капітальних споруд. Одиночні ходи нівелюють в прямому та зворотньому напрямках, або в «два нівеліра», або в «два горизонта».
Гранична нев'язка нівелірного ходу або замкненого полігона не повинна перевищувати 20 мм (на 1км ходу).




2.2. Наземна зйомка

2.2.1. Проект геодезичної основи складають попередньо на існуючих (наявних) планах або схемах станцій, а при їх відсутності – по результатах рекогносцировки місцевості.
2.2.2. Форма, взаємне положення та довжина ходів планової геодезичної основи визначаються наступними умовами:
– загальними розмірами території станції та її конфігурацією;
– розташуванням в плані пасажирської будови (бокове або острівне), парків та станційних споруд;
– підходами залізничних ліній та під'їзних колій.
Ходи опорної мережі прокладають, як правило, між коліями вздовж головної колії або вісі парку, а також між коліями.
Знімальні теодолітні ходи прокладають в місцях, зручних для виконання вимірювань та забезпечують найкраще їх використання як для зйомки, так і для роботи з винесення проекту на місцевість.
2.2.3. При зйомці станцій з незначним колійним розвитком (до п’яти колій) виконують прокладку тільки одного теодолітного (базисного) ходу вздовж вісі головної колії.
На станціях з кількістю колій більше п'яти планову геодезичну основу виконують у вигляді системи знімальних теодолітних ходів, які опираються на полігонометричний хід, прокладений вздовж вісі головної колії.
При зйомці станцій, колійний розвиток яких складається з декількох парків, для кожного із них розбивають планову геодезичну основу у вигляді одиночних полігонометричних ходів або системи теодолітних ходів з полігонометричним ходом, паралельним поздовжній вісі відповідного парку. Ці ходи об'єднуються в загальну систему знімальної геодезичної мережі.
2.2.4. Довжина ходів між вузловими точками полігонів планової геодезичної основи станції не повинна перевищувати в горловинах 400 м, на інших ділянках – 1200 м.
Довжина «висячих» теодолітних ходів не повинна перевищувати 150 м при одній точці повороту.
2.2.5. Розташування точок ходів планової геодезичної основи вибирають з урахуванням зручності виконання зйомки колійного розвитку, станційної ситуації в залежності від способів зйомки: полярних координат, кутової та лінійної засічок, прямокутних координат від базису та інших; додержання правил безпеки в умовах інтенсивної експлуатаційної роботи станції.
2.2.6. Довжина сторін в ходах планової геодезичної основи станції не повинна бути більшою за 350 м і меншою за 80 м для полігонометричних ходів, а для знімальних ходів – за 40 м. При застосуванні світловіддалемірів чи електронних тахеометрів граничні довжини сторін не встановлюються. Їх довжина залежить від характеру рельєфу місцевості та зовнішних умов, при яких виконуються вимірювання.
2.2.7. Перед вимірюванням всі точки планової геодезичної основи повинні бути надійно закріплені, але так, щоб при їх закладці не були пошкоджені підземні комунікації. Для знаходження закріплених точок складають абрис прив'язки до найближчих капітальних споруд або пристроїв, які легко можуть бути впізнаними на місцевості.
Всі інші точки зйомних теодолітних ходів закріплюють металевими стержнями або трубками діаметром 2,0…2,5 см, які забивають до рівня землі.
2.2.8. При прокладці полігонометричних ходів використовують трьохштативну систему (тобто, марки для візування, як і теодоліт, встановлюються на окремих штативах). Помилка центрування приладу і візирних марок не повинна перевищувати 1мм. При прокладці теодолітних ходів допускається візування на шпильку.
2.2.9. Для вимірювання кутів в ходах планової геодезичної основи використовують теодоліти 2Т2, 2Т5К або відповідні їм по точності. Теодоліти повинні бути перевіреними. Перевірки виконують відповідно до вимог, викладених в технічному паспорту конкретного приладу.
Найбільш ефективне використання електронних тахеометрів, які дозволяють з високою точністю виконувати вимірювання як горизонтальних кутів, так і відстаней.
Результати польових вимірювань записують в журналах і всі необхідні розрахунки виконують на місці, не знімаючи прилад з пункту спостереження. Якщо допуски не витримані, спостереження повторюють, про що робиться відповідний запис в польовому журналі. Лінійні вимірювання доцільно виконувати електронними тахеометрами та світлодалекомірами, які забезпечують необхідну точність вимірювань. Точність визначення відстаней в ходах планової геодезичної основи за допомогою ниткового далекоміра недостатня.
2.2.10. Для визначення висот пунктів полігонометричних ходів та зйомної геодезичної основи використовують нівеліри Н-3, НИ-3 або близькі по точності. Нівеліри повинні бути перевіреними. Перевірки виконують відповідно до вимог, викладених в технічному паспорту конкретного приладу. Обов’язковим є виконання перевірки «головної» умови нівеліра.
При прокладці нівелірних ходів повинні виконуватися вимоги IV класу геометричного нівелювання, для інших ходів – технічного нівелювання.
2.2.11. Пікетаж станційних колій розбивають через 50 м вліво та вправо від вісі пасажирської будівлі (її приймають за ПК0). Розбивка та нівелювання поперечних профілів станційних колій виконуються в кількості не менше 5 в напрямках: один – по вісі пасажирської будівлі і по два поперечника в районах вихідних світлофорів, граничних стовпчиків парної та непарної горловин станції; конкретні місця розбивки поперечників узгоджуються з начальником станції перед початком роботи. Розбивка та закрілення пікетажу, геометричне нівелювання залізничних колій, способи зйомки кривих детально розглянуті в «Технічних вказівках з перевірки плану та поздовжнього профілю залізничної колії».
2.2.12. Габаритні відстані вимірюють згідно з вимогами «Інструкції із застосування габаритів наближення споруд» (ГОСТ 9238-83).
2.2.13. Вимірювання габаритів виконують з точністю до 1 мм звичайними вимірювальними приладами – рулеткою, рівнями, спеціальними шаблонами або інструментально.
2.2.14. Для зйомки в плані сортувальних гірок необхідно прокласти та закріпити самостійний хід (базис), координати якого повинні бути ув'язані з ходами геодезичної основи станції. Зйомка в плані виконується для всіх залізничних колій, а також для найближчих до колій будівель та споруд, в тому числі і підземних.
В межах від першого стрілочного переводу на спускній частині до найбільш віддаленого граничного стовпчика плюс 100 метрів в горловині сортувального парка повинні визначатися елементи всіх кривих та координати вершин кутів повороту.
2.2.15. На сортувальних гірках розбивку пікетажу та інструментальну зйомку поздовжнього профілю виконують від найбільш віддаленого від вершини гірки граничного стовпчика вхідної горловини парка перед гіркою (або від упору витяжної колії) до стрілочного переводу на початку парку відправлення.
Розбивку пікетажу виконують по колії гірки та по кожній центральній колії пучків сортувального парку.
При зйомці поздовжнього профілю гірки визначають відмітки: від вершини гірки в сторону під'ємної частини – через 20 м на протязі 100 м, в сторону спускної частини – через 5 метрів до першого стрілочного переводу стрілочної зони, а від першої стрілки до останнього граничного стовпчика відмітки визначають в місцях перелому профілю, але не рідше ніж через 50 метрів.
2.2.16. Поперечники повинні бути зняті від вершини гірки в сторону під'ємної частини колії через 20 м на відстані 100 м, а далі – в місцях перелому профілю до парка колій перед гіркою, але не рідше ніж через 50 м.
В сторону спускної частини поперечник знімають через 10 м до першої стрілки стрілочної зони, до останнього граничного стовпчика – через 20 м, а далі – через 50 метрів.
2.2.17. При зйомці штучних споруд необхідно визначити пікетажне значення де перетинаються вісь споруди з віссю залізничної колії, отвір та матеріал споруди, а також відмітки основних елементів споруди.
2.2.18. При зйомці пішохідних мостів та шляхопроводів, розташованими над станційними коліями необхідно визначити: кут, під яким перетинаються станційні колії, відстані від зовніших граней опор до осей колій, між якими вони знаходяться, висоту від головки рейки до нижньої частини конструкції.
2.2.19. При зйомці ліній електропередач (ЛЕП) та зв'язку (ЛЗ), які перетинають станційні колії в межах зйомки, визначають: пікетажне значення і кут під яким ЛЕП (ЛЗ) перетинаються з віссю залізничної колії, по якій був розбитий пікетаж, відмітку головки рейки і відмітку нижнього дроту в цих місцях, відстані від вісі колії до центрів найближчих двох опор ЛЕП (ЛЗ). Визначають також тип і матеріал опор, систему підвіски, кількість дротів. Для визначення відстаней можливе використання ниткового далекоміру, а для відміток – тригонометричне нівелювання.
Найбільш ефективно для вирішення цих задач є використання електронних тахеометрів.
2.2.20. До підземних комунікацій, зйомку яких необхідно виконати, відносяться лінії водопостачання і каналізації, теплові мережі, електричні кабелі, кабелі СЦБ, маслопроводи, газопроводи та ін. При зйомці підземних комунікацій, які не мають виходів на поверхню землі, використовують спеціальні індукційні прилади.

3. Аерофотозйомка

3.1. Аерофотозйомка виконується згідно з вимогами «Основных положений по аэрофотосемке, выполняемой для создания и обоснования топографических карт и планов» и «Руководства по аэрофототопографической съемке в масштабах 1:1000 и 1:500, застроенных территорий и промышленных объектов при инженерных изысканиях для строительства». Вибір масштабу фотографування визначається приладами, на яких буде виконуватися обробка матеріалів зйомки.
3.2. Iснуючі комп'ютерні технології, сучасні пакети програмного забезпечення дозволяють виконувати обробку результатів зйомки, здійсненної з будь-яких літальних апаратів, з необхідною точністю та якістю вихідних матеріалів.

4. Складання масштабних планів станцій

4.1. При камеральній обробці матеріалів наземної зйомки станції виконують наступні роботи:
– всі польові журнали (кутомірної та тахеометричної зйомок, нівелювання, пікетажні книжки та абрисні) перевіряють в «другу руку», урівнюють полігонометричні, теодолітні та нівелірні ходи геодезичної основи зйомки станції, обчислюють кординати та висоти всіх точок зйомки;
– складають відомості координат та висот точок геодезичної основи, стрілочних переводів, вершин кутів повороту кривих, залізничних колій, окремих споруд та устроїв, будівель, контурів ситуації та ін.;
– виконують розрахунки кривих з метою визначення їх параметрів (кута повороту, довжин кругових і перехідних кривих), пікетажного положення початку та кінця кривих.
4.2. План станції складають, як правило, в масштабі 1:1000, а в деяких випадках, наприклад для складних горловин, плани складають в масштабі 1:500 по матеріалам зйомки в масштабі 1:1000. Масштаб зйомки та складання планів встановлюється технічним завданням.
4.3. Графічне оформлення станцій виконують згідно ДСТУ Б А.2.4-2-95 (ГОСТ 21.204-93) – «Умовні графічні позначення і зображення елементів генеральних планів та споруд транспорту» та в умовних знаках ГУГК – «Умовні знаки для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500».
4.4. На плані станції необхідно показувати напрямок магнітного меридіану та кут між напрямком осі «Х» та магнітним меридіаном.

5. Складання поздовжніх та поперечних профілів станційних колій

5.1. Поздовжні продольні профілі станційних колій складають в масштабах: горизонтальний – 1:5000, вертикальний – 1:200 (додаток 3). При наявності кривих на профілі (графа «план колії») необхідно вказати повну характеристику плану колії: кут повороту та радіус кривої, довжини перехідних та кругових кривих, пікетажне положення початку перехідних кривих, довжини прямих вставок та величину підвищення зовнішньої рейки. Поздовжні профілі по головних та приймально-відправних коліях, маршрутах курсування, приймання та відправлення пасажирських поїздів і колій безупинного пропуску вантажних поїздів складаються для кожної колії обов’язково, а для інших станційних колій можливе складання відомості поелементних ухилів колій (додаток 2, табл.4). Можлива побудова поздовжніх профілів декількох колій на одному листі. В цьому випадку сітка профіля складається із граф: відстань, існуюча відмітка головки рейки, спрямлені ухили та відмітка головки рейки по спрямленим ухилам.
5.2. Поперечні профілі складають в масштабі 1:200, а при наявності відповідного завдання – в масштабі 1:100 (додаток 4).
5.3. Поздовжні та поперечні профілі станційних колій складають у відповідності затверджених еталонів робочого проекту або робочої документації.

6. Складання схематичних планів станцій

6.1. Для станцій з колійним розвитком до 5 колій та корисною довжиною приймально-відправних колій до 850 м використовується масштабний план i схематичний план не складається. В інших випадках складається схематичний план (додаток 5) і початковим матеріалом для його складання є масштабний план. Схематичний план складається в масштабах: поздовжній – 1:5000, поперечний – 1:1000 або 1:2000. В необхідних випадках для отримання більш компактних схематичних планів (формат А5, А4, А3) допускається зміна масштабу. Схематичний план станції викреслюється з розміщенням горловин, як правило, «зліва направо», по напрямку відліку кілометрів.
При відсутності масштабного плану схематичний план складається за матеріалами вишукувальних робіт.
6.2. На схематичному плані над головними коліями у бік перегонів над стрілкою парного або непарного напрямку (Парний, Непарний) указується найменування найближчого роздільного пункту, а під стрілкою – вузлової станції, наприклад
Б. Церква Непарний Парний Сухоліси
Фастів-1 Миронівка

6.3. Головні колії позначаються червоними лініями, деповські колії локомотивного і вагонного господарств – синіми, електрифіковані станційні колії (крім головних) – жовтими, решта колій – чорними. При наявності на плані колії 1520 (1435) мм та вузької (750 мм), колійний розвиток вузької колії позначається іншим кольором і в розриві цих колій дають позначення «ВК». На масштабному та схематичному планах головні колії позначаються лініями, товщиною 0,5 мм, а для решти станційних колій товщина ліній складає 0.3 мм. Під’їзні колії наносяться на план (схему) з позначкою П/К (під’їзна колія), указуючи їх відомчу належність.
На плані повинні бути нанесені номери всіх колій і стрілок, які знаходяться як у віданні служби перевезень, так і віданні інших служб.
Колії нумеруються в такому порядку:
– головні колії –римськими цифрами (I, II, III, IV), у непарному напрямку – непарними, у парному напрямку – парними;
– приймально-відправними – арабськими цифрами, починаючи з наступного номера за номером головної колії. Колії, що призначені для приймання парних поїздів, нумеруються парними цифрами (4, 6, 8, 10), а колії, що призначенні для приймання непарних поїздів – непарними цифрами (3, 5, 7, 9). На роздільних пунктах з невеликою кількістю приймально-відправних колій, які використовуються для приймання як парних, так і непарних поїздів, нумерація цих колій проводиться порядковими номерами вслід за номерами головних колій від пасажирської будівлі в польовий бік (3, 4, 5, 6, 7). Колії окремих парків, які виділені для приймання і відправлення поїздів, нумерують арабськими цифрами порядковими номерами (парними або непарними) в залежності від приймання на них парних і непарних поїздів. Кожний приймально-відправний парк повинен мати літерну позначку або найменування. Колії сортувальних парків нумеруються двома арабськими цифрами, перша з них – номер пучка, а друга – номер колії в пучку;
– решта станційних колій, які не входять в склад парків, нумеруються арабськими цифрами послідовно, починаючи з наступного номера за останнім номером приймально-відправних колій (якщо останні не згруповані в парки) або з наступного номера за останнім номером паркових колій.
6.5. Стрілочні переводи нумерують з боку прибуття парних поїздів порядковими парними номерами, з боку прибуття непарних поїздів порядковими непарними номерами.
На станціях, де з одного і того ж боку (при примиканні кількох напрямків) прибувають парні і непарні поїзди, парний і непарний бік визначається відповідно до нумерації поїздів основного напрямку.
Нумерація стрілок на станціях, які мають великий колійний розвиток, прово-диться по окремих парках або групах колій, що однорідні за характером роботи, починаючи з вхідних стрілок станції або парка. При нумерації по окремих парках кожному парку надається сотня номерів, які вказують належність до даного парку. Наприклад: парк А – номери стрілок від 100 до 199, парк Б – від 200 до 299.
Стрілки, які входять в стрілочну вулицю, з’їздів, а також спарені повинні мати безперервну нумерацію – 206, 208, 210, 212.
Стрілки на коліях, які не входять до складу парку, нумеруються порядковими номерами від 1 до 99.
Стрілки гірочної горловини сортувального парку нумеруються по черзі, починаючи з першої роз'єднувальної стрілки до перших стрілок пучків, порядковими номерами від 1 до 10. Стрілкам кожного пучку надають номери, які складаються з двох цифр: перша цифра позначає номер пучку, друга цифра – номер стрілки в пучку від 1 до 9.
6.5. За межу, яка відокремлює парний бік від непарного, приймається:
– на роздільних пунктах з невеликим колійним розвитком – вісь пасажирської будівлі;
– на станціях з великим колійним розвитком при центральному розташуванні пасажирської будівлі – вісь цієї будівлі; при центрально розташованій будівлі – поперечна вісь станції, яка встановлена центрально по відношенню до колійного розвитку; при нумерації по окремих парках або однорідних групах колій – середина цих парків або груп колій.
Вказана нумерація колій і стрілок є обов'язковою для застосування при спорудженні нових роздільних пунктів і капітальній перебудові існуючих. Для роздільних пунктів, які експлуатуються та частково перебудовуються, існуюча нумерація колії і стрілок залишається без змін.
6.6. На схематичному плані наноситься пасажирська будівля та її вісь (вісь позначається штрихпунктирною лінією _______ . _______). Над віссю пасажирської будівлі вказується її пікетажне положення (кілометр плюс метри) відповідно до поздовжнього профілю головних колій основної залізничної лінії, на якій розташована станція.
6.7. Для колійного розвитку приймально-відправних і сортувальних парків на схематичному плані вказуються корисна довжина колії, відстань між осями колій та приводяться відомості колій, стрілочних переводів, будівель, поелементних ухилів колії (додаток 2, табл.1, 2, 3, 4).
6.7.1. Повною довжиною наскрізної колії важають відстань між вістряками ведучих на неї стрілочних переводів, а тупикової – відстань від вістряка стрілки до упору. Ко-рисною довжиною колії вважають ту частину повної її довжини, в межах якої встано-влюється рухомий склад, не порушуючи безпеки руху по сусідній колії. Корисна дов-жина колії може обмежуватися граничними стовпчиками, вихідними чи маневровими сигналами, стрілочними переводами та упорами. Вона може розраховуватися від гра-ничного стовпчика до вихідного сигналу, а для колій, які мають вихідні сигнали для відправлення поїздів в непарному та парному напрямках, корисна довжина визнача-ється окремо для кожного напрямку.